Вказаним вище Законом вносяться зміни до Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), і одними із найсуттєвіших змін є запровадження нових підстав припинення трудових відносин, а оскільки положення КЗпП так, чи інакше, стосуються більшості громадян України, то варто розглянути та прокоментувати ці зміни в трудовому законодавстві.
До нещодавнього часу, незважаючи на дію воєнного стану, підстави звільнення працівника залишались незмінними, змінились лише деякі моменти, пов’язані із самою процедурою звільнення, однак із вступом в дію Закону, із 19 липня 2022 року, було додано наступні підстави:
1. Частину першу статті 36 КЗпП було доповнено:
- п.8-1 - смерть роботодавця – фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою.
Для припинення трудового договору за цією підставою, працівник подає в електронній або паперовій формі до центру зайнятості за місцем перебування заяву про припинення трудового договору з викладенням відповідної інформації та копії підтверджувальних документів, при цьому датою звільнення вважається дата подання такої заяви. В свою чергу центр зайнятості повідомляє про цей факт органи пенсійного фонду та податкової служби.
- п.8-2 - смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Цією нормою усувається розбіжність у правовому регулюванні, так порядок ведення трудових книжок працівників передбачає, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись відповідно до формулювання чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону, однак КЗпП не передбачав такої підстави, як смерть працівника.
2. Припинення дії трудового договору у зв’язку з відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль (п.8-3 статті 36 КЗпП).
Ця підстава відрізняється від наявної раніше норми - звільнення у зв’язку з прогулом, оскільки діє лише в умовах воєнного стану, більше того, для її застосування необхідне виникнення одночасно двох обставин: працівник фактично відсутній на робочому місці понад 4 місяці підряд і у роботодавця відсутня інформація про причини такої відсутності, незалежно від поважності чи неповажності причин такої відсутності.
3. Статтю 43-1 КЗпП було доповнено частиною такого змісту: «звільнення працівника у зв’язку з неможливістю забезпечення його роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку зі знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій».
Застосування цієї підстави звільнення має наступні особливості:
- звільнення відбувається лише, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу із попередженням за 10 днів;
- звільнення відбувається без згоди профспілки, однак роботодавець зобов’язаний повідомити профспілку про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення;
- у випадку, якщо вивільнення працівників є масовим, то відповідно до положень статті 48 Закону України “Про зайнятість населення”, роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п’яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Варто зазначити ще кілька нововведень, які можуть бути пов’язані із процесом звільнення, зокрема Законом статтю було доповнено 7 КЗпП новою частиною, яка передбачає, що у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
Крім того, Законом було відновлено заходи контролю органів Держпраці, які здійснюватимуться відповідно до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Такі заходи контролю проводяться з обмеженого переліку підстав та питань, в тому числі з питань законності припинення трудових договорів за заявою працівника чи профспілкової організації.
В цілому можна зробити висновок, що прокоментовані вище зміни до КЗпП спрямовані на забезпечення балансу інтересів та порозуміння між роботодавцем й працівником, а також мають меті врегулювати питання трудових відносин в умовах неконтрольованої внутрішньої трудової міграції, викликаної бойовими діями на території України.
Проте варто мати на увазі, що ці зміни будуть діяти лише в умовах воєнного стану, а після його скасування чи припинення залишаються чинними тільки положення статей 13 та 15 цього Закону, які забезпечують можливість відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, крім того, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Кабінету Міністрів України доручено протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом опрацювати питання відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.
