Відповідно до Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, а згідно з Указом Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року в країні було проголошено загальну мобілізацію, у зв’язку з цим у громадян, які підлягають мобілізації, часто виникають запитання щодо порядку та підстав вручення повісток.
Перш за все, варто зазначити, що наразі немає єдиного законодавчого акта, який би містив повний перелік документів, які можна віднести до категорії “повістка” та які передбачають обов’язок особи з’явитись до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, це питання регулюється Законом України “Про військовий обов’язок та військову службу” від 25 березня 1992 року й Положенням про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 21 березня 2002 року № 352.
Однак, виходячи зі змісту вищевказаних нормативно-правових актів, можна виділити чотири типи повісток:
1. Повістка для уточнення облікових даних призовника, яка видається для внесення відомостей особи призовника, зокрема його сімейного стану, місця роботи чи навчання, стану здоров’я тощо. В ході уточнення облікових даних можуть бути встановлені обставини, що надають призовнику право на відстрочку або звільнення від проходження служби.
2. Повістка для проходження медичної комісії, яка зобов’язує призовника пройти військово-лікарську комісію, за результатами якої визначається придатність чи непридатність особи для проходження військової служби.
3. Повістка про призов на строкову військову службу, в якій визначається термін прибуття до призовної дільниці.
4. Мобілізаційне розпорядження відповідно до якого військовозобов’язаний повинен прибути до призовної дільниці протягом 24 годин.
Досить багато запитань у громадян викликає правомірність вручення повісток поза межами місця проживання, навчання чи роботи особи, а також вручення повісток співробітниками поліції й особами, що входять до складу загонів територіальної оборони.
Вказаними вище нормативно-правовими актами не передбачено конкретного місця вручення повістки, у зв’язку цим не можна вважати незаконним їх вручення у громадських місцях, закладах харчування, блокпостах, однак часто це викликає обурення у громадян, які можуть вважати такі дії порушенням своїх прав. Водночас варто зауважити, що на вулицях чи у громадських місцях, як правило, вручають повістки для уточнення облікових даних призовника, що пов’язано в першу чергу з тим, що чоловіки роками могли не повідомляти про зміну відомостей, до прикладу, про народження дітей або встановлення групи інвалідності, а отже і про наявність права на відстрочку або звільнення від проходження служби, що в свою чергу ускладнює для територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки можливість належним чином оцінити мобілізаційний потенціал відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а тому сам по собі факт вручення повістки не означає, що особа буде автоматично мобілізована й залучена до проходження військової служби.
Крім того, непоодинокими є випадки, коли військовозобов’язану особу повідомляють про необхідність з’явитись до призовної дільниці або через засоби телефонного зв’язку, або коли про отримання повістки розписується близький родич чи інша особа яка проживає за тією ж адресою, що і військовозобов’язаний, виходячи із положень чинного законодавства така практика є протиправною, і громадянин може оскаржити такі дії в суді.
Пунктом 56 Положення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, визначено чітке коло суб’єктів, яким надано право вручати повістки, а саме це:
1. Відповідні органи місцевого самоврядування.
2. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності.
3. Посадові особи відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
4. Власники будинків та управителі багатоквартирних будинків.
У вказаному вище Положенні не передбачено право вручення повісток працівниками поліції чи особами, що входять до складу територіальної оборони, водночас такі особи можуть бути присутніми при врученні повістки для забезпечення громадського порядку чи затримання громадянина, особу якого неможливо встановити у зв’язку із відсутністю відповідних документів, оскільки до вручення повістки уповноважена особа має встановити особу, а під час воєнного стану громадяни зобов’язані мати при собі документи, що посвідчують їх особу.
У повістці мають бути вказані наступні відомості: прізвище, ім’я, по батькові та адреса місця проживання призовника; вид повістки (уточнення облікових даних, проходження медкомісії, прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, призов на військову службу); перелік документів, які особа повинна мати із собою; обов’язки призваного на строкову службу; до якого виду (роду) військ (сил) та до якої військової команди зараховано (для громадян, призваних на строкову військову службу); дата, час прибуття до призовної дільниці та її адреса; назва територіального центру комплектування та соціальної підтримки, печатка, підпис та прізвище, ім’я, по батькові посадової особи й у випадку якщо повістка містить усі необхідні відомості, особа зобов’язана підписатися у її отриманні та у вказаний у документі термін з’явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У ст.15 Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу” визначено, що поважними причинами неприбуття призовників до призовних дільниць у строк, установлений територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, які підтверджені відповідними документами, визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба призовника або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк, а також смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини.
У решті випадків для особи, яка не з’явилась у визначений термін до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, можуть наставати несприятливі наслідки у вигляді притягнення до юридичної відповідальності, а саме:
1. У разі неявки за повістками для уточнення облікових даних призовника або для проходження медичної комісії особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає покарання у вигляді штрафу в розмірі від 3400 до 5100 гривень.
2. Також можливим є притягнення до кримінальної відповідальності за наступними статтями Кримінального кодексу України:
- ст. 335 - ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, що карається обмеженням волі на строк до трьох років;
- ст.336 - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років;
- ст.337 - ухилення від військового обліку або навчальних (спеціальних) зборів, карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.
Підсумовуючи вищевикладене можна зробити висновок, що наразі проведення військового обліку та мобілізації є однією із нагальних потреб Збройних сил України, однак довільне трактування Закону та неправомірне вручення повісток, зокрема в якості альтернативи притягненню до адміністративної відповідальності або як засіб тиску з боку посадових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки, може призводити до зайвої напруги у суспільстві.
А тому доцільним є проведення роз’яснення умов проведення мобілізації та правил вручення повісток, що в свою чергу збільшить кількість належним чином вмотивованих військовослужбовців, які будуть сприймати перебування у лавах збройних сил, не як покарання, а як виконання свого обов’язку перед батьківщиною.
